Разбойник

Я хотел бы на месте разбойника быть пригвожденным,
На кресте одесную Иисуса Христа…
И в минуты страданья и страшные смерти мученья
Я б до боли родные слова прокричал:

"Мой любимый Господь, Иисус, мой Страдалец невинный,
Ты – святой, ну а я – Такой грешный, ничтожный Твой раб!
Не хочу я на этой земле без Тебя наслажденья!
В Своем Царстве, о Боже, прошу помяни Ты меня…

Ты ходил по земле, той, что руки Твои сотворили…
И людей всех учил… Только я в этот час согрешал…
А теперь нас с Тобой одинаково приговорили…
Правда, я – заслужил… Ну а Ты? Ты за что пострадал?"

Я смотрю на Христа… Из под венка кровь святая стекает…
Я бы вытер ее, только руки прибиты мои…
Ну а сердце уже страшный холод смертельный сжимает…
Как хотелось бы мне в то мгновение все изменить!

Если б жизнь возвратить мне и снова начать все сначала!
Я б уже не грешил, я б у ног Иисуса стоял.
Да уж поздно теперь… Для меня пришло время расплаты…
Я бессилен уже и вот-вот смерть ко мне подойдет…

Что же это я вижу? Христос взор ко мне направляет.
Его ласковый взгляд снова душу пронзил мне насквозь.
И я слышу слова, что Христос произнес, умирая:
"Говорю тебе, ныне ты будешь со Мною в раю!"

Я не верю ушам! Но глаза Иисуса так милы…
И слова – как бальзам и надежда они для меня!
Они в сердце мое вдруг вселили бодрость и силу!
Как я счастлив теперь ведь Спаситель мне жизнь подарил!

______________________________________________

Я хотів би на місці розбійника бути розп`ятим,
Що висів на хресті праворуч від Ісуса Христа.
І в хвилини тяжкі, перед тим, як ч муках вмирати,
Я б знайомі до болю слова прокричав:

О Ісусе мій милий, Спасителю добрий, невинний,
Ти Святий, ну а я такий грішний, нікчемний, твій раб.
Я не прошу у Тебе життя в передсмертну хвилину,
А благаю, щоб Ти мене в своєму Царстві згадав.

Ти ходив по землі, яку руки Твої сотворили,
Вчив людей доброті, ну а я у цей час согрішав.
А тепер нас обох одинаково нагородили,
Тільки я заслужив, ну а Ти, чому Ти постраждав?

О Ісусе мій милий, Спасителю добрий, невинний,
Ти Святий, ну а я такий грішний, нікчемний, твій раб.
Я не прошу у Тебе життя в передсмертну хвилину,
А благаю, щоб Ти мене в своєму Царстві згадав.

Я дивлюсь на Христа, з-під вінця кров струмочком стікає,
Я би витер її, але руки прибиті мої,
І до серця мого холод смерті страшний підступає,
Ну а я ще борги, я борги не вернув ще свої.

Як би можна життя було своє спочатку почати,
Я б вже більш не грішив, я б у ніг Ісуса сидів,
Та вже пізно мені час заслужену кару прийняти,
І вже скоро солдати коліна зламають мені.

Але що це я чую Христос щось мені промовляє,
Його погляд ласкавий враз душу пронизив мою.
І до серця мого такі дивні слова долітають:
Кажу нині тобі ти ще будеш зі мною в раю.

Я не вірю словам, але очі Христа такі милі,
Ті слова мов бальзам, мов остання надія моя.
Вони в тіло моє раптом влили бадьорість і силу
Я щасливий тепер, і спокійно вмиратиму я. 2р.