Далі від променів вправно отруєних
Тіло відчує фінал неминуємий
Будеш шукати схованки темної
І віддалятися радісно, впевнено.
На роздоріжжі шляхи розлітаються
Ті, хто пішли по ним, не повертаються.
Перед тобою всі двері заковані
І твої мрії навіки поховані.

Довго ходитимеш тими тунелями
Поміж каміння летіть попід стелями
Вихід не знайдеш, попіл не викинеш
Тягнеш до верху все зло та не витягнеш.
Міфи банальні загублені роками
Нитка розрізана тиша за кроками.
Холод зігріє пустими краплинами
Тебе вже несправжнього навіть без імені.

Тільки в лабіринті ти не знайдеш світла
Не побачиш сонце, не відчуєш знак
Ти блукаєш в стінах, але не єдиний
Затискаєш серце в кам’яний кулак.