Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь. 
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі 
Вчорашніми очима я дивлюсь 
В твої сьогоднішні передвечірні очі.

Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу. 
Отут я видумав себе й тебе для тебе. 
Отут я серце виняньчив для неба, 
Не знаючи тоді, що небом назову.

Тепер послухай: з нашого жалю 
Тепер залишились одні слабкі півзвуки. 
Любові нашої обличчя не люблю. 
ЇЇ обличчя — то обличчя муки…

Кажу ж, кажу ж у звітреному сні 
У зимі, в осені, у літі, у весні:

Весною, літом, восени, зимою 
Дві білих пісні рук твоїх зі мною. 
Ти — ранок мій, ти — південь мій і вечір, 
Ти — ніч моя… 
Хоч все на світі — втеча!