Плакали снігами, забували небо.
Плакали дощами, не сказали: "Треба!"
Ти уникаєш слів –
Мій погляд крали сльози...
Ти все не зрозумів,
Я більше так не можу.

Плакали серцями від землі до неба.
Плакали словами – серця вже не треба.
Ти станеш моїм сном, забутим в стінах ночі.
Я – твоїм чорним дном...
Безодня! Я не хочу!

Плакати, благати – розчинятись в тобі...
Крикнути, сховатись – зачиняюсь в собі...
Ти відпустив долоню – я заховала очі.
Біль віддається болю!
Я більше так не хочу!

Приспів:
Хай це буде сон! Плакати!