місяць світить ясно ,  не так як тоді
як були біля школи і були одні
ніхто не бачив цього дива - тільки свідки зорі
коли ти тонула в моєму морі любові
я не Давінчі та й ти не Мона Ліза
ми не згасли , ми куєм любов з заліза
може Бах все ж нам подарує симфонію
бо надто вже боляче чути іронію
іронію кохання , яке в нас було
воно дихало , та згасло і пішло
бо ти його заставила стати таким
безсердечним і просто нам чужим

 але ніколи не забуду твій погляд очей
завжди пам’ятатиму кількість ночей
ночі , які стали нашим раєм
гра ще не закінчена , а може все ж дограєм_?
 дров я наколов
і наламав їх не мало ,
та все пройшло , забулося , пропало
і це не повернути ти просто забудь
але я вірю - його знайду коли-небудь

сьогодні вже один , і не шукаю розради
ніколи не забуду я твоєї зради
а знаєш вже не боляче на серці
і жаліти вже за нічим , потону в своїм озерці
я буду сам і нікого не треба
та й кого ж може цікавити оця проблема_?
кожен сам по дорозі свого щастя
допоки не знайдеться Іра , Катя , Настя
яка заповнить порожнечу в серці
але я не здамся , або здався давно
разом з кров’ю в жилах вже котиться вино

але ніколи не забуду твій погляд очей
завжди пам’ятатиму кількість ночей
ночі , які стали нашим раєм
гра ще не закінчена , а може все ж дограєм_?
 дров я наколов
і наламав їх не мало ,
та все пройшло , забулося , пропало
і це не повернути ти просто забудь
але я вірю - його знайду коли-небудь

ніхто не бачить мої рани і цього не треба
пізно_? це так звучить , та в ньому потреба
це не докажеш - це просто теорема
слово ранить душу , бо так мені і треба 
вже ніколи не піднімусь з цього мертвого дна
це ще один доказ , що мертва вже душа
повернути її - ти не старайся
це моє дно , а ти вільний... забирайся_!