Спо... Споглядаю таку картину:
Кремезний дядько, напруживши спину,
Бреше з екрану про всякi штуки,
Використовує данi науки.

Вiн дуже хотiв би, щоб ми йому вiрили щиро,
Щоб ми не сумнiвались, що вiн тре нам правдиво,
Щоб ми вдячно сприймали всiлякi прогнози,
I не помiчали, що в нього заученi пози.

Ось вiн нiби мiж iншим так щиро смiється,
Вiн такий симпатяга, йому так здається,
I то нiчого, що в кульмiнацiї супер-пупер промови,
Вiн як завжди не знаходить потрiбного слова.

Але ми його бачим, ми його розумiємо,
Ми йому спiвчуваємо, а спiвчувати ми вмiєм,
Йому по-своєму важко, вiн нещасна людина,
Вiн мусить боротися за громадянина.

Вiн так i працює i все нiби нормально,
Але якось вночi вiн просинається в спальнi,
I не може заснути, бо брехня рiже очi,
А в дитинствi вiн на скрипку ходив "мєжду прочiм".

Приспiв:
Якби всi люди взяли гiтари би
I заграли, i заспiвали би
Пiд баяни i пiд цимбали би
Почуття свої повiдкривали би

Може зразу було би диво би
Бiльше серце нiколи нило би
Може сонце всiм засвiтило би
Всiх обiгрiло би...

Є-є-є-є-є... О-йо-йо-йо-йой...

А ось iнший дядько, вiн теж нiби нормальний,
Вiн сидить в телеекранi цiлодобово буквально,
В нього правильна постава i довiрливi очi,
Понад усе у всьому свiтi вiн нам сподобатися хоче.

Вiн нам втирається в довiру, хоче стати нашим другом,
А потiм раптом нас лякає прихованим недугом.
Але вiн звiсно ж нас врятує, вiн за нашi купюри
Нам продасть супертаблетки або супермiкстури.

I то не бiда, що ми не ведемось, все-одно знайдуться бабульки,
Якi вiддадуть останнi грошi за фуфловi пiгулки.
А мiж iншим це була цiлком нормальна дитина,
Вiн ходив в музичну школу на пiанiно.

Приспiв.
Якби всi люди взяли гiтари би
I заграли, i заспiвали би
Пiд баяни i пiд цимбали би
Почуття свої повiдкривали би

Може зразу було би диво би
Бiльше серце нiколи б нило би
Може сонце всiм засвiтило би
Всiх обiгрiло би...

А хтось скаже: "А де ж мораль?" А немає моралi!
Бо неважливо чи ти в кедах, чи маєш моднi сандалi,
Чи ти є на посадi у банку, чи ти простий у школi вчитель,
Кожен хоче життя своє без сорому прожити.

Для цього треба пригадати, яка ти золота була дитина,
I у собi вiдшукати оту маленьку людину.
Але це все якось дуже складно, якщо простiше сказати,
То в життi найкраще просто нiколи не брехати. (Ага...)

Приспiв.
Якби всi люди взяли гiтари би
I заграли, i заспiвали би
Пiд баяни i пiд цимбали би
Почуття свої повiдкривали би

Може зразу було би диво би
Бiльше серце нiколи б нило би
Може сонце всiм засвiтило би
Всiх обiгрiло би