Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —
щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,     | (x2)
виє Ірод моровий,     
маятник все дужче бухка,               
стогне янгол ледь живий...

Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.

А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:  | (x2)
янголе, не впадь з плеча.  |
янголе, не впадь з плеча.  (x2)