Там, де додому дорога моя,
Там, де на мене чекає сім’я,
Там, де лани, гори й поля,
Там залишається моя земля.
Там, де лани, гори й поля,
Там починається моя земля.
Там, де бажання ніколи не спить,
Моя душа прокидається вмить.
Знають лани, гори й поля,
Тайну залишила моя земля.
Знають лани, гори й поля,
Тайну залишила моя земля.

З нею, тільки з нею милий світ.
З нею, тільки з нею тане лід.
Навіть їхній холод не такий,
Бо з нею, тільки з нею я живий,
Із нею! Із нею!
Із нею! Я з нею!

Там болотами ходила війна,
Долі віками ламала вона,
Кров’ю людей омила поля,
Тайну залишила моя земля.
Кров’ю людей омила поля,
Тайну залишила моя земля.
Хоче на волю, але не встає,
Очі підняти спина не дає,
Вкрита, немов сонне маля,
Тайною пам’яті моя земля.
Вкрита, немов сонне маля,
Тайною пам’яті моя земля.

Але тільки з нею милий світ.
Але тільки з нею тане лід.
І навіть їхній холод не такий,
Бо з нею, тільки з нею я живий,
Із нею! 

З нею навіть холод не такий,
Із нею, тільки з нею я живий,
Із нею! Я з нею!
Із нею! Я з нею! 
Із нею!..