Тебе я видумав для себе
Із сонячних сліпих дощів,
В зіницях клок шматочки неба
Відлуння влив звучання слів.
У коси вплів листочки з хащі,
Де осінь бавиться дзвінка.
На вигляд може ти ще краща,
Ще краща, тільки не така.

Приспів:
Кохана, що мені сказати,
Як змалювати образ твій,
Кохана — де тебе шукати
У непрозорості людській?
Кохана, я скажу як вмію,
Вода широко без вагань,
Кохана — схожою на мрію
Хоч на хвилиночку ти стань.

Тебе я видумав з ведіння
Із перечитаних книжок,
А ти сховавшись із-під тіні
Озвучуєш звабливий крок;
Тебе я видумав із тиші,
Із пісні, що мене гука,
Я знаю у житті ти інша -
Та будь хоч трішечки така.

Приспів.