Пригадай оці волошки, сині квіти
Як волосся тобі ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок,
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.

Все минуло, промайнуло мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки, 
Ти сподобав собі іншу я не проти
То ж навіщо на весілля мене просиш?

Я прийду, мов не болить мене нітрошки
І врочисто принесу тобі волошки.
А як будуть синьоокі в тебе діти -
Пригадай оці волошки, наші квіти.

Йдеш заплаканий до шлюбу, віє вітер,
Він тобі за мене сльози ніжно витер.
Срібний цвіт твоїх очей і чисті сльози,
А між нами заметілі і морози.