Легко і ясно лежати з пробитими грудьми
 В травах поплутаних, в росах на вогкій землі.
 Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний.
 Брови розкинулись вільно на рівнім чолі.

 Довго-бо йшли ми крізь доли, і гори, і кручі;
 Світ не радів нам, упертим, бундючним і злим,—
 Лінії завжди ламались суворо й рішуче,
 Барви навколо лягали камінням важким.

 Шкуру й волосся нам теж переситила барва.
 Риси суворі на видах врізьбили бої. ...
 Легко і ясно лежати в поплутаних травах...
 Трави і квіти візьмуть собі барви мої.

Олег Ольжич