Серед гір, там де віє буревіль,
Вільний птах кохану там шукав,
Серед гір ніч та люту заметиль,
Де ти є? Озвися, він чекав.

А вона мовчала, бо ображена,
На нього чомусь вона була,
І хто знав у чим була його вина,
Очі то є, очі то так, правда одна.

Серед гір зійшло зорею в небесах,
Крізь туман невиплаканих сліз,
Він летів до неї, мов до дому птах,
І любов їй у долонях ніс.

Він літав, а сил вже майже не було,
А була лютая зима,
Та й згадав він твоїх очей тепло,
Очі то є, очі то так, знаєшь сама.

Серед гір, там де віє буревіль,
Вільний птах кохану там шукав,
Серед гір лишь тільки стихла заметиль,
за своє кохання крила склав.

А вона хотіла вибачить йому,
А вона не змогла,
І хто знав у чим була його вина,
Очі то є, очі то так,плаче вона.

Очі то є,
Светлана: Очі то так,
Плаче вона.