Коли помирають боги - і вірити права немає
Колись замітає шляхи, та двері нахрест забивають
Та сохнуть джерела в пустелі, та грім потрясає душу
Коли помирають боги, коли залишають душі

Вогонь пожирає стіни, та храми стають прахом
Та рвуться вперед манекени, не відаючи більш страху
Крокують полки по іконах, бездумним та рівним клином
Тепер більше вірять погонам та ампулам з героїном

Терновий вінець зав'яне, всяк буде собі хазяїн
Фольклором народним стане згубивший
І згасне вогонь в лампадах, та змовкнуть священні гімни
Не буде ні раю, ні аду, коли наші боги загинуть

То йди та роби, що треба, не бійся, ніхто не накаже
Тепер, бо нічого не свято
Тепер, бо нічого не страшно