// Край //

Не потрібне, не потрібне
світло Сонця, крихти хліба.
Ось накрита скатертина.
Хижаки ідуть до столу.

Ось і ти ходи — сідай.
Свіже м'ясо — ковтай!
Їж багато! Головне,
лиш нічого не питай!

Рай? Рай? Рай?
Це прірва! Це край!

Вечоріє, вечоріє
і пора відходить спати,
хоча ти й не прокидався,
розфарбовуючи ґрати.

Тим не менш, давай — лягай,
скляні очі закривай.
Хочеш щось перепитати,
але краще позіхай...

[У колисці рідний край.
Не ходи, дитино, в рай,
бо немає так його.
Тільки кров і тільки край.

Не ходи, дитино, в рай!
Спи на грудях, засинай!
Там, де кличуть тебе в рай...]

Це прірва! Це край!

На пелюшці пуповина.
В світ прийшла Нова Людина.
Чи то раб, чи то рабиня,
чи то ґазда, чи ґаздиня...

Попідтинням сиві діти
бавляться осиротіло.
Тіло проситься тремтіти.
Як же все осточортіло!

[У колисці рідний край.
Не ходи, дитино, в рай,
бо немає так його.
Тільки кров і тільки край.

Не ходи, дитино, в рай!
Спи на грудях, засинай!
Там, де кличуть тебе в рай...]

Це прірва! Це край!