те про шо я мовчу

не сховати за жодними в світі замками

ось тобі мова якої не чують

і міста заповнені хтивими юнаками

 

вони гріються кавою в зимних зашторених кухнях

вони вперто зривають одяг на зйомних квартирах

вони впізнають голоси телефонних духів

і прориваються в хвилі прямого ефіру

 

настільки прямого шо видно кінець

який наближають без зайвих вагань бо він все одно настане

пришвидшивши ритми своїх захололих сердець

до ритму ранкових лікарень

 

ось ще один передвиборчій стогін

ось тобі всі депресивні стани

птахи прориваються до кордонів

і змучено рушать в бік океану

 

плач по них плач як заплакав би брат

розгорни на столі свої контурні карти

дивись на лівому березі високо й вперто стоять

собори московського патріархату

 

моя найбільша проблема - велика ріка

шо ділить мене на два різних береги

з одного сигналять по хвилях: xo4y kon'Rka

на іншому вічно влаштовують дикі істерики

 

наші батьки пробачають в останній раз

від цього стає дуже легко відразу

і потім не смій говорити про ще один шанс

Бог і так проїбав на нас забагато часу

 

я вертаюся вранці тихо

насилу прорвавшись з обіймів і втрат

а в будинку навпроти не вимикають світло

в передчутті новорічних свят