сміялось сонце розсипаючи проміння 
і водограєм веселився став
співало поле усміхалося каміння
лиш я один  в задумі сумував

життя коротке й незабаром 
прийде років нежданна осінь 
і думка обпікає жаром
що доброго зробив я досі

задума полонила подихом раптовим 
і повернулись вчинки забуття
з очей моїх дощем листопадовим 
на землю впали сльози каяття