Біля вечорових
Мовчазних воріт
Зупинилась мати,
Дивиться у світ.
І нема печалі
Глибшої, ніж та,
Що в її чеканні
На усі літа.

Приспів:
Пробач, пробач нам, мамо, за всі розлуки,
За довгий, довгий смуток і тихий плач.
Цілую ніжно материнські руки,
Пробач, матусенько, пробач. (2)

З-під хустини в неї
Світло сивини,
Швидко розлетілись
Доньки і сини,
І нема любові
Більшої, нема,
Ніж ота, що серце
Мамине трима.

Приспів.

Материнська доля
Сплетена з надій,
Скрізь вона ясниться
В доброті своїй.
І немає правди
Вищої ніде,
Ніж ота, що маму
По землі веде.

Приспів.