Зів’яле листя заполонило мою душу, душу мою.
Осінь!
І нема дощу, і нема дощу, і нема дощу.
Тільки серце моє в’янучи б’ється,
Тільки серце моє потопає в сльозах.

Ніжній дотик, зайвий рух, свіжий подих, часний звук розбитого скла
Наслідком втручання є – фобія кохання.
Фобія кохання є – наслідком втручання хворих и злих, хижих....

Лишила його в спогадах сна.
Спроба обманути себе потерпіла крах.
Я зрозуміла правила гри, щоби вижити.

Намалюй мені вітер,
Накажи йому жити.

Бо залишки бруду тягнуть донизу,
Розстріляне небо каже дощем.
Загублений спокій мусиш віддати.
Тримай по-міцніше в руках із ножем.
Здригається тиша,
Тримаєш п’янке.

Я за лаштунки душу відведу,
Хай почекає -
Я дочка дощу.
Очі все бачать,
Мозок теж не спить.
Постать зникає -
Хай їм пощастить.

Ковтаю повітря,
Націлене на зліт.
Байдуже до минулого,
Будую новий світ.
Бо я дівчина птах,
Літаю у снах,
Маю руки-крила.
Я полетіла....

Бо залишки бруду тягнуть донизу,
Розстріляне небо каже дощем.
Загублений спокій мусиш віддати.
Тримай по-міцніше в руках із ножем.
Здригається тиша,
Тримаєш п’янке.