СОН
Летим. Дивлюся, аж світає,
 Край неба палає,
 Соловейко в темнім гаї
 Сонце зустрічає.
 Тихесенько вітер віє,
 Степи, лани мріють,
 Меж ярами над ставами
 Верби зеленіють.
 Сади рясні похилились,
 Тополі по волі
 Стоять собі, мов сторожа,
 Розмовляють з полем.
 І все то те, вся країна,
 Повита красою,
 Зеленіє, вмивається
 Дрібною росою,
 Споконвіку вмивається, 
 Сонце зустрічає...
 І нема тому почину,
 І краю немає!
 Ніхто його не додбає
 І не розруйнує...
 І все то те... Душе моя,
 Чого ти сумуєш?
 Душе моя убогая,
 Чого марно плачеш...