Для кого важлива ця людина - хай кине цю пісню їй на стінку [bad word]  [bad word] id40695830

Дівчина Олена, давайте розкажу про неї!
Вона прекрасна, її краса неначе сміх життєвий
Любить футбол, колекціонує запальнички, 
На диво всім, не стандартні хобі, справа привички 
Не страдає самолюбством, попусту часу не втрачає
Не одне хлопчаче серце,  посмішка її тримає
любить дощ, запах весни, вона б хотіла врятувати всіх, її серце відкрите,
Просинається з посмішкою на обличчі, доброта її не вбита
Не така як всі, думки незалежні,  любить танцювати,
 І якщо ніхто не чує вдома інколи співати…
Вона б хотіла знати, на всі питання відповіді цього світу, так багато… (39 сек)
 
Чому вона лежить на операційному столі, чому життя забрати кращих хоче? 
НІ! Це не чесно, це не вірно, ми не попрощались з нею,
ми повинні ще побачитись, заради неї зараз йдуть ці дні! 
Ми в очікуванні, ми надіємось, ми віримо, 
хай згорить в вогні несправедливість, вона повинна ще залишитись в нашому житті!
На цьому світі                              її тримає лиш любов до близьких,
Вона не впала низько, не популярність, не багатство були для неї цінностями
Вона завжди стояла високо!!!
Прикладом для суперниць, для хлопців мрією
Для нас найкращою подругою, для батьків надією! 
Для всього світу цінністю, для когось просто незнайомка
Для когось залишилась всім, для когось наче героїну ломка…
Хтось був знайомий з нею пів життя, хтось просто в повідомленнях в контакті
І не один закоханий у неї, у нашій пам’яті ти завжди залишишся як актриса в найвідомішому свому акті
НІ! Ми не прощаємось, аж ніяк, ми кажем «до побачення», це очікування, цей шанс має велике значення! (50 сек)

І вроді все у мене є, та всеодно чогось не вистачає...
Знаєш, я цей текст читаю, допоки є надія.
Допоки жевріє у серці мрія.
Сиджу у 2-ох кімнатах, 
Останніми роками дім твій став - лікарняна палата.
6 тисяч кілометрів нас розділяють, та всеодно ти будеш жити
Бо тебе чекають.
Ми всі це знаєм, дім твій там - де тебе чекають.
Я про тебе памятаю
Ти є і будеш кращою, нам всім багато треба в тебе вчитись.
мабуть, одна людина, заради кого я би міг змінитись.
непотрібні речі кинути робити, 
твоя самокритичність справедлива, ти, як новорічне диво.
Якого так чекають діти, пробач, що не дарив тобі ніколи квіти...
Серед весни немов травневі грози громом прокотилась по мені
Залишила відлуння в серці, 
І може на мене стало так не схоже,
Захоплення переростає у апатію... пробач мені...
Пробач, що я тримав тебе допоки були сили,
Пробач, що я не втримав, моя мила...
Пробач, що я беріг тебе та не вберіг,
Пробач за те, що ми з тобою мріяли, а мрії танули як перший сніг...
Пробач, за те що я сиджу і пишу це тобі, 
А ти лежиш в операційній на столі...
Пробач, що було мало в мене часу, 
Пробач, що я з тобою не буду прощатись
Пробач, що я не вірю в чудеса,
Пробач, але потрібна ти нам тут, і хай чекають небеса

І я і вся компанія моя тебе не буде відпускати 
Ти ниточка життя і ми з тобою до щасливого кінця.
Як зірка в небі гасне, та потім розгоряється щосили 
так і ти будеш горіти нам усім, 
І Ангел в чорному не забере тебе від нас на своїх крилах.
доволі молода, щоб зараз кинути мене 
і написати мені прощальний лист.
Попереду ще стільки нового і ти будеш 
ще дового-довго нести свій життєвий хрест.
Проблеми - це лише життєви перешкоди
Які долаємо разом, і будемо долати доти,
допоки є плече яке завжди підтримає тебе.
Олена, ми з тобою. памятай про це....