Не вперше не востаннє серед прірви я стою
Не вперше не востаннє по краю леза я іду
Не вперше не востаннє я заповнюю цю тишину
Не впреше не востаннє не вперше не востаннє

Прокололи серце голкою і знов ці свіжі рани
Хоч наклали зразу шви та зруйнували плани
Без поради залишили кинули в складну хвилину
В цю годину коли серце моє так сумнівно билось
Без гармонії відбивало стук не в тему
Не встигало в крок за часом все збивалось з свого темпу
Пульсація звучала так жахливо як мала секунда
Піднімаючись у височінь втрачала смак вона відсутня
Не має більше звуку цього все від нього будувалось
Та основу стерли тому і все розпалось
Серце пошматоване холодне вже як камінь
Я вступила в пустоту у бій без правел
Та не знала що залишусь лише тінню для всіх інших
Більше так не хочу треба думати раніше
Стою я серед прірви що тепер куди
Про одне лиш прошу дай пропасти або збережи.

Не вперше не востаннє серед прірви я стою
Не вперше не востаннє по краю леза я іду
Не вперше не востаннє я заповнюю цю тишину
Не впреше не востаннє не вперше не востаннє

В шістнадцять втрата Батька і скажіть де справедливість
Де совість наших вчинків що диктує нашу милість
Досить скільки можна в очах холодні сльози
Стою перед могилою Дай відповідь Боже
Для чого і кому від цього стало краще
Залишилася одна у своїх снах та нізащо
Не зневірюся в молитвах правди та проханнях сили
Рими болю впали в потік вічності та рани так і не зажили
Вони смертельні а біль під знаком безкінечність
Безпосередність душі не входжу я в конкретність
Божеволію стоя одна серед темного туману 
Драму свого серця я доношу без обману 
Серед провалу не вперше не востаннє я стою
Не вперше не востаннє по краю леза я іду
Не вперше не востаннє я заповнюю цю тишину
Не вперше не востаннє не востаннє!!!

Не вперше не востаннє серед прірви я стою
Не вперше не востаннє по краю леза я іду
Не вперше не востаннє я заповнюю цю тишину
Не впреше не востаннє не вперше не востаннє