Місцями вітер, відстань помітна, |
Між нами крига – не полюбила,    |
Без тебе я не проживу ні дня...  | (2)

Дивовижно: я насамперед тобі подякую,
Та ну, без всякої іронії.
Уяви, що зараз я пишу тобі листа.
Ну перестань, не треба цих слів:
"Типу ти класний, але..." - короче все зрозумів!
Знаєш, а я вже звик, чесно, що якщо відчуваю,
Значить їй не пара вже, і треба вже - і тут так сталось...
Поцілувались по п'яні, легкий момент пристрасті,
А з ранку – в мене нові рани. Ні, я не влюбчивий,
Просто хочеться поділитися своїм теплом з душі,
Така вже я людина...
Лінивий і все більше втрачаю інтерес до життя,
Бухаю з пацанами, хоча вже двадцять два...
Я знаю, що є вихід, просто я його не бачу,
Бачиш, який я поганий, ти вартуєш кращого!
Щоб віддавав тобі він ласку,
Я зафарбую свої вікна чорною краскою...
Ти прекрасна, чесно, і ми відкрили секрети,
Було холодно, лавочка, гріли сигарети...
Я дякую тобі за цей один єдиний вечір,
За твою усмішку, за твої ніжні плечі...

Місцями вітер, відстань помітна, |
Між нами крига – не полюбила,    |
Без тебе я не проживу ні дня...