Вранці  -  променю  весінній,
вранці  -  зважно-молодий  -
на  шпилі,  на  височіні
з  льоху  темних  приведи.

Ось:  повстали  під'яремні,
плине  повінь  -  легіон.
Килими  зеленоземні
у  гірляндах  житніх  грон.

                         ІІ
Він  угадав  свою  мету:
стремить  до  неї  навпростець,
і  кожний  бій  його  сердець
несе  -  весну  в  цвіту.

Прямуй  же,  страднику  святий:
твої  шляхи  -  широко  розляглись,
твої  пісні  далеко  розлились,
в  твоїх  словах  -  вогонь  мети!

                           ІІІ
Не  спочивайте:  ще  не  час!
Нехай  останній  промінь  згас  -
самі  запалимо  вогні  -
і  в  стумі  витворимо  дні!

На  кремінь  -  крицю:  буде  світ!
Ми  непохитні,  мов  граніт.
Ми  йдем  і  йдем,  несем  вогні,
і  творим  блиск,  і  творим  дні!

                             ІV
Доволі!  Кільцями  ланцюг:
тріпоче  прапор  соколиний!
Вони  спинить  хотіли  рух,
але  ми  линем,  линем,  линем,

і  наш  завзято  кутий  гімн
ширяє  срібні  блискавиці.
Туди  -  в  червоні  береги  -
з  низин.  Туди.  Ми  -  крила!  Птиці!

                             V
На  площі  -  в  юрми  -  на  мітинг
вінки  несуть  -  вінки  й  гірлянди
з  тремтінь-мигтінь
революційних  прядив.

На  площі  -  на  мітинг  -  на  брук!
І  завтра  -  вірте  -  швидко  -  завтра
святкує  всесвіт  бурю-гру,
пала  з  півоній  ватра.