Ой за лісочком місяченько сходить,
Ой а до мене гарний хлопець ходить

Ой ти козаче, не ходи до мене,
Бо буде не слава на тебе й на мене.

Ой от села до села, доріженька стовбова
Ой дороженька стовбова до вдовиного двора
Ой у вдови у дворі стоять столи тесові
Ой за тими стоялами там сидять пани рядами,
Ой вони сидять-говорять, кого й у солдати брать
Ой де п’ять там – не брать, де чотири – не вилять,
Ой де три там – не бери, ой де два – там нема
Що в вдовушкі один син та й той пойшов под аршин
Ой до аршина не дойшов, й у солдатушкі пошов.

Рано и докъра мила Мари през Иванове дворове,
Кел върви Донка кел плаче Мари Иван на Донка думаше.

Донке ле раннобуднице Мари, що вода носиш и плачиш,
Дали ти баща за пастрик Мари че са ти рано будили.

Донка Иване думаше Мари Иване любе Иване,
Нито ми майка мащеха любе, ни то не баща запазва.

А най съм сноще бъдила люби на годеш на голям субат,
Девят съм песни испяла любе, на девят хора играла.

Ой ти козаче, не ходи до мене,
Бо буде не слава на тебе й на мене.