БАЛАДА ПРО ЧЕРВОНИЙ МАК

     Ой ударила куля
     повстанця в чоло.
     Колихнулося небо,
     колихнулось село, 
     І у полі широкім
     поміж квітів і трав — 
     Наче ясен високий,
     стрілець той упав. 

     Як побачив це лихо
     вітерець степовий, 
     Запитав його тихо:
     “Чи ти, друже, живий?” 
     Та стрілець тому вітру
     жодних слів не повів, 
     Тільки маком червоним
     серед поля зацвів. 

     Ой скажи ще, вояче, —
     чий ти муж, чий ти син? 
     Чому нині так плаче
     за тобою Волинь?.. 
     Та стрілець тому вітру
     жодних слів не сказав, 
     Тільки маком червоним
     серед поля зітхав. 
     
     Вітер знову питався:
     “Чи у тебе є брат,
     Звідкіля ти добрався 
     до високих Карпат?” 
     А стрілець тому вітру
     жодних слів не повів — 
     Тільки маком червоним
     по Вкраїні зацвів.