Як повіє буйний вітер над твоєю головою,
Осідлай же коня вороного, в дорогу час,
Тільки курява здійметься битим шляхом за тобою,
Озирнися в останній раз.
Як повіє буйний вітер над твоєю головою,
Буде поруч з тобою твій друг,
За порогами, козаче, ти не будеш сиротою,
Прийме Батько Великий Лук,
Батько Великий Лук!

І нічого в цьому світі не жалій собі, козаче,
Бо життя молоде - коротке, як літня ніч.
Як поляжеш в чистім полі, то ніхто і не заплаче,
Бо не плаче за синами Січ.
Як закряче чорний ворон над твоєю головою,
Вкриє очі китайкою друг
І холодною землею, і зеленою травою
Вкриє Батько Великий Лук,
Батько Великий Лук!

Бо така козацька доля - воювати до загину,
Кожен сам вибирає в житті єдиний свій шлях,
Ти не той, що все прощає, і не той, що горбить спину,
Ти у полі вільний козак.
Як повіє буйний вітер над твоєю головою,
Вже не вирветься ворог із рук,
Ти нікого не боїшся, бо у тебе за спиною
Мати Січ і Великий Лук,
Батько Великий Луг! Батько Великий Лук!