Ой під гаєм зелененьким (2)
Брала вдова льон дрібненький, (2)
Брала, брала, добирала (2)
Та й так собі заспівала: (2)
-Ой коли б я мужа мала, (2)
Я би його шанувала, (2)
В кармазини убирала, (2)
Медом-вином напувала. (2)
Ой там Василь сіно косив, (2)
Вітер слова переносив. (2)
Кинув косу у травоньку, (2)
А сам пішов додомоньку, (2)
Схилив на стіл головоньку. (2)
Вийшла мати із кімнати, (2)
Стала Василя питати: (2)
- Чого сидиш та й думаєш, (2)
Чому не п’єш, не гуляєш? (2)

- Дозволь, мати, вдову взяти, (2)
Вдова буде шанувати, (2)
В кармазини убирати, (2)
Медом-вином напувати. (2)
- Не дозволю вдови взяти, (2)
Вдова вміє чарувати. (2)
Вчарувала мужа свого, (2)
Вчарує тя, молодого. (2)
Син матері не послухав, (2)
Сів на коня та й поїхав. (2)
Стала мати нервувати, (2)
Стала сина проклинати: (2)
- Іди, сину, у дорогу, (2)
Щоб тобі кінь став горою, (2)
Щоб тобі кінь став горою, (2)
А сідельце кремінною, (2)
А нагайка гадиною, (2)
А ти, сину, яворою. (2)