Ти сказала, що кохала, але це було давно.
Свої мрії відпускала у розчинене вікно.
Ти лягала спати, в сутінках кімнати,
Вже комусь не було що казати.

Ти своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа.
Не знайшла і не згубила, просто втратила його.
Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли.
А вже і не важливо, "Хто?" й "Кого?"

Листя падає, падає, щось мені нагадує,
А я собі пригадую, - тебе...
Листопадами, падає, кружляє листопадами,
і вже давно не пара ми... Ти де?

Ці бездонні сині очі і холодні, довгі ночі.
Страхом заворожують тебе.
А ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері.
І тебе в самотності вкраде.

Листя падає, падає, щось мені нагадує,
А я собі пригадую, - тебе...
Листопадами, падає, кружляє листопадами,
і вже давно не пара ми... Ти де?

Листя падає, падає, щось мені нагадує,
А я собі пригадую, - тебе...
Листопадами, падає, кружляє листопадами,
і вже давно не пара ми... Ти де?