(А. Кос-Анатольський — І. Франко)
Київський оркестр українських народних інструментів

Ой ти, дівчино, з горіха зерня, 
Чом твоє серденько колюче терня? 
Чом твої вустонька тиха молитва, 
А твоє слово - остре, як бритва? 
Чом твої очі сяють тим чаром, 
Що то запалює серце пожаром? 

Ой, тії очі, темніші ночі, 
Хто в них задивиться, сонця не хоче! 
І чом твій усміх - для мене скрута, 
Серце бентежить, як буря люта? 
Ой ти, дівчино, ясная зоре... 
Ти мої радощі, ти ж моє горе! 
***
Тебе видаючи, любити мушу, 
Тебе кохаючи, - загублю душу. 
Ой ти, дівчино, ясная зоре! 
Ти мої радощі, ти ж моє горе!