Погас останній вже сонця промінь,
Сумним акордом прощався день
Приходить  знову вечірній спомин
На нашу розмову в сяйві ліхтарень.

І тільки в мріях ти вже прилинеш,
Мов гомін щастя з минулих днів,
А на прощання знов усміх кинеш,
Що полонив бідне серце мені.

Усміх твій таємничий так звабливо манить,
І мене, наче кличе, в найщасливішу мить,
Усміх твій таємничий, серце вразив тоді
А любов відлетіла бо розлуці згоріла
Твоя клятва мені

Ще досі сниться у снах звабливих,
Манить блаватом з-під довгих вій,
Хоч вже не прийдуть ті дні щасливі,
Де щастям здавався обрій наших мрій.

Запізно нині. З очей полуду
Життя стряхнуло, мов цвіт рясний,
І тільки в серці твій усміх збудить
В самотні дні спогад цей чарівний.

Усміх твій таємничий так звабливо манить,
І мене наче , мов кличе, в найщасливішу мить,
Усміх твій таємничий, серце вразив тоді
А любов відлетіла бо розлуці згоріла
Твоя клятва мені