Її кімната пуста, в бетоні заплющені очі,
вона не співає пісень, хоча пише їх щоночі.
У вазонах тільки роса, квітнуть полум"я зорі,
Вона марить у снах, і долоні ніколи не холодні

Боже, яка ти божевільна, вільна

Вона пише мені листи, вона пише листи до моря,
І конверти завжди порожні, листоноші немає вдома.
Я не можу їй відповісти, вона пише на невідомій мові,
але я серцем чую, в них слова до болю знайомі.

Боже, яка ти божевільна, вільна

Мені шкода її очей, вона пише лише на дотик,
але знає значно більше, я знаю лиш одне її квітка котик.
Мені шкода її долонь, вона мастить їх у чорнило,
та я за неї спокійний, в неї є чарівне, сонячне мило.

Боже, яка ти божевільна...вільна