Нiч така господи, мiсячна, зоряна,.
 ясная хоч голки збирай; 
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай! 

Сядем укупочцi тут пiд калиною, 
I над панами я пан! 
Глянь, моя рибонько,- срiбною хвилею 
Стелиться в полi туман. 

Небо глибоке засiяне зорями,
Що то за божа краса! 
терлами зарями  попiд тополями -
стелиться срібна роса.

Ти не лякайся, що свої нiженьки
Вмочиш в холодну росу, 
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки 
Сам на руках занесу.