У намисті мружиться горобина:
Ой що ж тая грущиця наробила ?
Чого в тії грушечки бракувало,
Що про не дружечки не співали ?
Може хтось обріхував, ох любове...
Досі ні горіхова, ні грабова...
Хто ж в тобі зневірився до заручин ?
Хоч солодка виросла, та колюча...
Ждала і в метелицю рясно цвіття,
Та чомусь метелики сушать віття.
Може, вийде суджений із-за гаю ?
Виглядає грушечка, не всихає.
Не рівняйся, гарна дочко, на ту грушу,
Із віночка пелюсточки не обтрушуй...
Ніжно білий цвіт на гіллі опадає,
А дівочий - на весіллі розцвітає.