На Клепарові за рогатками, 
Там собі жила в своєї мами 
Файна, як янгол, груба, як кишка, 
А всі ї звали – панна Францішка.

А татусь панни, він різав свині, 
Ліпшого майстра нема донині, 
А свині тєжко переживали, 
На ціле місто дурні кричали. 

Францішки мамця в ринку стояла, 
Що забив татусь – тим торгувала, 
Сальцесон, шкварки, шпондерки, кишки, 
Купуйте, люди, в мамці Францішки. 

А недалеко від їх господи 
Жив си фризієр, бравий молодик, 
Він купував там щорання кишку, 
Бо кохав тяжко панну Францішку. 

Підслухав татусь ту таємницю: 
"Не для фриз'єра донька різницька, 
І хай щодня він купує кишку, 
Та не дістане панну Францішку!" 

Як то коханці бідні дізнались, 
То з того страшно розхвилювались, 
І хоч життя їх було ві цвіті, 
Постановили його скінчити. 

Бідний фризієр заливсь сльозою, 
Купив си кишку із трутизною (отрутою), 
А було тої два метри кишки, 
І з'їли разом з паннов Францішков.

Як тілько з'їли, зараз почули, 
Жи тов ся кишков на амінь струли, 
Я не забуду тебе тепер 
Такий кінець був панни Францішки.