З вітром весняним сосна розмовляла, 
Вічно зелена сосна. 
Там я ходила і все вислухала, 
Що говорила вона. 
Ой, не “зеленого шума” співала 
Вічно смутная сосна… 
Ні, не “зеленого шума”! 
Чулася в гомоні тяжка зимовая дума. 

Ранком зимовим діброва мовчала, 
Наче замерла сумна, 
Тільки рясним верховіттям шептала 
Вічно зелена сосна; 
Там я ходила і все вислухала, 
Що говорила вона, — 
Та не веселая дума 
Чулася в гомоні того “зеленого шума”!.. 

Леся Українка