Ой, як же було ізпрежди віка
    Ой, дай Бо[г].

    Ой, як не було неба і землі
    Ой, дай Бо'.

    А тільки було синєє море
    Ой, дай Бо'.

    На тому морі горіли огні
    Ой, дай Бо'.

    Коло тих огнів сиділи святи.
    Ой, дай Бо'.

    Радять радоньку, кого в море послать.
    Ой, дай Бо'.

    Ой, пойди, Петро, по море на дно
    Ой, дай Бо'.

    Та достань Петро жовтого піска
    Ой, дай Бо'.

    Та посіємо по всьому світу,
    Ой, дай Бо'.

    Щоб уродилось небо і земля
    Ой, дай Бо'.

    Небо зорями, земля квітами
    Ой, дай Бо'. 

Раній варіант:

    Як то було спрежде віка,
    (Спрежде віка) зачатє світа?
    Вигравало синєє море,
    На синєму морі [стояло] три явори,
    На тих яворах три крюлечки,
    На першому кріслі сам Господь сидить,
    На другому кріслі святий Петро,
    На третім кріслі святий Павло.
    Рече Господь до святого Петра:
    «Порни, Петре, на дно в море,
    Достань, Петре, жовтого піску,
    Та посій (Петре) по всьому світу.
    Сотвори (Петре) небо і землю,
    Небо з звіздами, землю з квітами!
    Петро порнув і дна не достав,
    І піску не взяв (й) світа не сіяв:
    Не сотворив Петро [ні] неба ні землі,
    [Ні] неба з звіздами, [ні] землі з квітами.
    Рече Господь до святого Павла:
    «Порни, Павле, на дно в море,
    Достань, Павле, жовтого піску,
    Та посій (Павле) на всьому світу:
    Сотвори, Павле, небо і землю,
    Небо з звіздами, землю з квітами».
    Павло порнув і дна не дістав,
    І піску не взяв, і світа не сіяв:
    Не сотворив Павло [ні] неба ні землі,
    [Ні] неба з звіздами, [ні] землі з квітами.
    Порнув сам Господь на дно у море,
    Достав Господь жовтого піску,
    Та посіяв на всьому світу,
    Сотворив [сам] Господь небо і землю,
    Небо з звіздами, землю з квітами.