Так, знаю,
Що не завжди я був тим, хто
Злетить до неба
І зірку принесе в твоє вікно,
Але я намагаюся бути трохи краще,
Можливо, все мало бути зовсім інакше.

Коли тебе я побачив,
Я втратив розум назавжди, 
Була така ти несправжня, 
Мов янгол, з неба зійшла ти,
Немає сенсу благати,
Подарувати ще одну спробу,
Лягати каменем у воду,
Від кари неба тікати…

Кари неба, 
Що вмирає без тебе,
Кличу небо
Твоє серце до себе,
Чую голос,
Твій голос у вітрі,
Що непомітно розчиняється у світлі.

Світло, світло –
Шукаю, де воно,
Я бачу, як сонце
За хмари зайшло,
Я бачу, як надія
Повільно йде від мене,
І все, що залишається,
Це заспівати для тебе:

«Кохана-кохана,
Ти зорі у кошик збирай!
Зорі сяють, їх у кошик ти збирай,
Зорі сяють – засинай, засинай!
Кохана-кохана,
Ми будемо разом, ти знай!
Зорі сяють, їх у кошик ти збирай,
Зорі сяють, ну а ти засинай!»

Нема надії,
Навіщо ти мене змінила?
Втрачаю віру,
Бо серце ти моє розбила,
Я відчуваю
Твій погляд будь-яку хвилину,
І я не знаю,
Що буде далі, моя мила.
Я помічаю, 
Що ти зробила все на краще,
Але за ходом стрілок
Мені стає дедалі важче
Йти до неба
І підійматися з колін,
Іти до тебе
Крізь сяйво нескінченних вітрин.

Неідеальні люди, непостійні почуття,
Не треба сліз, мила, – 
Кохання – це нелегко,
Ми дві самотні душі 
На грані забуття,
І засинаємо на різних ліжках,
Мов на різних планетах.

Давай закриємо очі,
Все, що навколо, – омана,
Минають дні, і щоночі
Тебе я бачу, кохана,
Я знаю, тобі важко,
Я знаю, що болить,
Ми будем разом вічність,
Не менше ні на мить!

Кохана-кохана,
Ти зорі у кошик збирай!
Зорі сяють, їх у кошик ти збирай,
Зорі сяють – засинай, засинай!
Кохана-кохана,
Ми будемо разом, ти знай!
Зорі сяють, їх у кошик ти збирай,
Зорі сяють, ну а ти засинай!

Кохана-кохана,
Ти зорі у кошик збирай!
Зорі сяють, їх у кошик ти збирай,
Зорі сяють – засинай, засинай!
Кохана-кохана,
Ми будемо разом, ти знай!
Зорі сяють, їх у кошик ти збирай,
Зорі сяють, ну а ти засинай!