Весна ізнов прийшла.
Промінчики тепла
У камері моїй лягли на стіл.
В тій камері вона
Сиділа, як і я.
Згадати все немає сил.

Були колись часи,
І жив ти, як усі,
Та рано зрозумів один закон:
З вовками хочеш жить —
По вовчи треба вить.
Той вой тепер, неначе стон.

Лук'янівський СІЗО, вітер з пагорбів.
Коли я банкував, та й на Банковій —
Важке політики ярмо, ой важке, пиздець яке…
Лук'янівський СІЗО, вітер з пагорбів.
Надія іще є, наче марево.
Та не суддя звичайно губить, а у владі перебор.

Коли ти нагорі,
Так буде не завжди —
Одної миті враз усе зника.
І серце тисне страх,
І друзі кажуть: «Нах!»
Бо ти уже простий ЗеКа.

Лук'янівський СІЗО, вітер з пагорбів.
Коли я банкував, та й на Банковій —
Важке політики ярмо, ой важке, пиздець яке…
Лук'янівський СІЗО, вітер з пагорбів.
Надія іще є, наче марево.
Бо не суддя звичайно губить, а у владі перебор.

Лук'янівський СІЗО, вітер з пагорбів.
Коли я банкував, та й на Банковій —
Важке політики ярмо, ой важке, пиздець яке…
Лук'янівський СІЗО, вітер з пагорбів.
Надія іще є, наче марево.
Бо не суддя звичайно губить, а у владі перебор.