Чорнiï брови, карiï очi,
Темнi як нiчка, яснi мов день!
Ой, очi, очi, очi дiвочi,
Де ж ви навчились зводить людей?

Вас i немає, а ви мов тута,
Свiтите в душу, як двi зорi.
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справдi ви знахарi?

Чорнiï брови – стрiчки шовковi,
Все б тiльки вами я любувавсь.
Карiï очi, очi дiвочi,
Все б тiльки я дивився на вас!

Чорнiï брови, карiï очi!
Страшно дивиться пiдчас на вас:
Не будеш спати нi вдень, нi вночи,
Все будеш думать, очi, про вас.