Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай.

Сядемо у купочці тут під калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелиться в полі туман.

Приспів:
Ніч така місячна, стривай
У полі не сховатись, не тікай

Гай ніби чарівний, ніби промінням всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осочинi
Листя пестливо тремтить.

Небо глибоке засіяне зорями,
Що ж то за божа краса
Зірки миготять он попід тополями —
Так одбиває роса.

Приспів:

Ніч така місячна, стривай
У полі не сховатись, не тікай
Вийди кохана, давай
Хоч на хвилиноньку в гай

Від мене не тікай

Ти не лякайся, що свої нiженьки 
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках віднесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Приспів