З тобою братались ми дуже довго.
Ділили воду та хліб на двох.
Казав, що не зрадиш! Клявся Богом!
Але ти не знаєш, що значить Бог.

Скажи, що не так, брат? Чом відцурався?
Скажи, чом пішов проти мене? За що?
До мене додому із криком ввірвався,
і все святе вмить відцвіло.

Ми ж разом з тобою йшли проти вітру,
при зустрічі - міцно мене обіймав.
Ми ж дихали одним спільним повітрям.
... а ти за спиною мене проклинав?

Ми ж пили одну спільну воду,
і їли з тобою один спільний хліб.
Один за одного стояли горою!
Один на двох ділили політ!

Що трапилось, брат?! Чом відцурався?
Чом із зброєю до мене прийшов?
Ти в мене стріляв і щиро сміявся...
Ти радів, коли лилась в мене кров...

Царя свого слухаєш? Йдеш проти мене?
А що він тобі обіцяє, скажи?!
Щастя, багатство, золоті гори, напевне?!
Так от, не вір подібній брехні!

Ти, брат, продався! Повівся на жарти!
Кому ти віддав своє серце вогненне?!
Не пробачу і не буду чекати!
Я візьму зброю і піду про тебе!

Як ти - так і я! Взаємність - найвище!
У мене вдома господарка Я!
Ти мене й мою Неньку так покалічив,
що до дружби тобі нема вороття!

Повстати проти царя - нема духу?!
Звільнити свою Неньку від зла - нема сил?!
Пробач мене, брате, що така сука,
але твій "святий" цар - всім дебілам дебіл!

Ти називаєш мене по різному, брате,
але не я відриваю від тебе шматки.
Кричиш, що це твої землі насправді,
та більш ніколи так не кажи!

З тобою ділили ми щастя та горе.
Ти клявся мені, що не буде зрад!
А на моїй Україні вже із крові море.
Скажи, невже ти після цього брат?!