Чуєш, як вона вплітає самотність до мого волосся? 
 її руки пахнуть сигаретами і дощами. 
 Вона ховає очі за хмари, і сонце 
 світить десь над чужими містами. 

 Вона підкладає затупілі леза пам"яті до моїх кишень - 
 спробуй тепер холодну кров на смак. 
 Вона пригадає все, і кожень день 
 залишить на її долонях знак. 

 Разом з ней приходять твої хронічні хвороби, 
твоя хандра і меланхолія, запалення нирок і душі. 
 Єдині ліки - чиплятись за життя, ці відчайдушні спроби 
 жити якось так як всі. 

 Весь твій смуток розвіє дим. 
 всі твої рани загоїть глінтвейн. 
 Вона десь поруч, і доки ти один, 
 Ви не розлучні разом з ней... 

 Весь ти - у холодному подиху вулиць, 
 ти бачиш як вона вивішує свіжі знамена. 
 і кожен раз ще більш дивують 
 нові ім"я німих речей для тебе... 

 Вона ховає метеликів у пакунки з під парфумів, 
 щоб щороку, на їх сухих крилах повертатись до тебе. 
 Вона зникне в один із жовтих буднів, 
 залишив по собі дощі і небо.