Степ широкий розстеливсь, ген до небокраю.
Поміж трав посохлих вітер гірко завиває.
// Сонце випалило степ, ні води краплини.
По степу юнак іде в латаній свитині. // 2р.

Припев:   2р
Доле ж моя, доле,Що мені діяти?
Як прийти до батька в дім. Що йому сказати?
Доле ж моя, доле, Розстелися степом.
Хто ж мене такого знов, Додому прийме?

Лишив батька, лишив дім, лишив рідну неньку.
Поміняв на гірку воду матінку стареньку.
// „Боже! Що ж я наробив в ту лиху годину”,
І рознісся степом крик блудної дитини. // 2р.

Припев:

Скільки горя, скільки сліз зазнав на чужині,
Прости, батьку, тяжкий гріх ти своїй дитині.
// Серце кров’ю облилось у старого батька,
Сльози щастя на очах я ж бо сина бачу. // 2р

Припев:   2р
Сину, рідний сину! Ти ж моя дитина!
Кращі шати одягни, Скинь стару свитину.
Сину, рідний сину!  Ти ж моя дитина!
Обійму міцніше я й забуду провину.