ОСІНЬ ТАКА МИЛА

Осінь така мила,
Осінь славна.
Осінь матусі їсти несе:
борщик у горщику,
кашка у жменці,
скибка у пазусі,
грушки у фартушку.

Осінь така мила,
Осінь славна.
Прийде, поставить:
мамо, спите?
Підведуться мати:
— Це ти, моя доню?
— Я ішла все лісом,
дуб мене за хустку,
він хотів догнати,
борщик однять!

Осінь така мила,
Осінь славна:
— Мамо, мамусю, чом не їсте? —
Бистро подивились
очі матусі,
зсунулось тіло,
звісилась рука...

Осінь така мила,
осінь славна:
— Мамо, мамусю, чом не їсте?

ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ

Одчиняйте двері —
Наречена йде!
Одчиняйте двері —
Голуба блакить!
Очі, серце і хорали
Стали,
Ждуть...
Одчинились двері —
Горобина ніч!
Одчинились двері —
Всі шляхи в крові!
Незриданними сльозами
Тьмами
Дощ...

Я КЛИЧУ ТЕБЕ...

Той сад, і ніч, і зорі -
де вони тепер?
Згадай, як весна цвіла,
зі мною ти рада йшла.
А в серці - мов крик...
А серце розривалось,
бідне, прощалось
з тобою навік.
Ти їдеш в далекий край...
прощай, люба,
прощай!
Ой строгий життя закон:
востаннє глянь з вікон,-
я кличу тебе весь час,
життя ось розлучить нас!
Як гарно було нам!
Та я... я знову сам.