Як тихо шепоче він,
як ніжно втішає він
з неба ллється відчай, де є ти.
У дзеркалі знов сумна,
заплутав в моєму волоссі, твій погляд і твоя рука.

Прошу до небокраю забери,
крізь вічність свою руку простягни,
Лети...й мене забери
світ ще повний світлой доброти
я тебе благаю забери... мене забери.

Тримала тебе за руки,
і слухала шепіт вій,
мЕні замало крил, мені забракло крил
Якщо вітпустиш, не полечу.
Я бачу тебе у снах, у мріях, в бажаннях, в думках
Ти чуєш прохання і мій нестримний крик.

Прошу до небокраю забери,
крізь вічність свою руку простягни,
Лети... й мене забери
як не хочеш ти забути, і хоч час назад не повернути
мрія моя, мрія моя іще жива
я до тебе ще прийду, і ніжно-ніжно обійму..
ЛЕТИ І Я ТЕЖ ПОЛЕЧУ.