Пахне дитинство кострами, кругом іде голова.
 Скріплені просто руками зворушливі дружби слова.
 Є діти ті, що не плачуть - ті, що не просять на руки.
 Є діти ті, що не бачать i слухають в темряві звуки.

 Приспiв:
 Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
 Поцілуй мене, придивись, хто там?!
 Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
 Поцілуй мене, придивись, хто там?!

 Я знаю, що чорний - це колір; у кожного своя межа.
 Мій еталон просто вроди - просто душа.
 Не бачив, я чув, як ти плачеш. Я знаю це, навіть на смак.
 Припини сльози i дай мені руку, будем слухати в темряві звуки.

 Приспiв:
 Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
 Поцілуй мене, придивись, хто там?!
 Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
 Поцілуй мене, придивись, хто там?!

 Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
 Поцілуй мене, придивись, хто там?!
 Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
 Поцілуй мене, придивись, хто там?!

 Поцілуй мене, придивись...