Діалог під ялинкою
вірші - Ю. Левітанський, музика – С. Нікітін. Переклад Ю. ЧайкиДІАЛОГ ПІД ЯЛИНКОЮ 
         Ю. Левітанський – С. Нікітін, переклад Ю. Чайки 
- Що ж воно коїться в світі? 
- Та, бачте, зима. 
- Як то – зима? 
- А отак. Подивіться, постежте, 
Як я зрання калатаюсь, протоптую стежку 
Там, де до ваших будівель під’ізду нема. 
- Що ж буде далі? 
- Та січень. 
- Невже? 
- Щоб я вмер! 
Я ж недаремно абетку придбав старовинну. 
Ох, і малюнки ж покреслила в ній хуртовина! 
Їх я вже вивчив, до літер узявся тепер. 
- Ну, а по січню? 
- Та квітень прийде, як назло. 
- Квітень по січню? Ви певні? 
- Повірте на слово. 
В лісі сьогодні сопілка так грала чудово! 
Дивно лише, що музики при ній не було. 
- Що ж нам сердешним, робити? 
- Чого там, живіть. 
Шийте спідниці з китайки, як грошей в вас досить. 
- Тю! Та китайки ніхто вже сто років не носить! 
- Вже як пошиє – де дінеться! – буде носить! 
Буде носить, бо ж настане година така, 
Що й завірюха ущухне, і крига розтане. 
Ну, то давайте ж удвох у це свято різдвяне 
Тут, на вечірці, наразі утнем гопака! 
Ряжені хлопці й дівчата і сміх без кінця. 
Місяць – бліда, зі свічею всередині, куля. 
Ось Вам рука (та тримайте, рука ж бо – не дуля!) 
І –  гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця… 

1998
Харків

З одного боку, це переклад. Але переклад специфічний, з гумором.