Из фильма-концерта "Соловьиный романс. Поёт Мария Стефюк". Укртелефильм. Ария Наталки из оперы "Наталка Полтавка".

Д Е Й С Т В И Е І

Театр представляет село при реке Ворскле. Чрез сцену улица малороссийских хат, к реке ведущая, и в сей улице хата Терпилихи.

Я В Л Е Н И Е 1

Наталка (выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит ведра на берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет).

№ 1

Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як моє болить серце, а сльози не ллються. (2)

Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу, 
Тілько тогді і полегша, як нишком поплачу. (2)

Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.(2)

Єсть же люди, що і моїй завидують долі, 
Чи щаслива та билинка, що ростеть на полі? (2)

Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці? 
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці. (2)

Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! 
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися. (2)

Полетіла б я до тебе, та крилля не маю, 
Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю. (2)

До кого я пригорнуся, і хто приголубить? 
Коли тепер того нема, який мене любить. (2)