Если твоя совесть в розыске в другой стране,
Ты можешь верить своей родине словно себе.
Когда в душе пылает жар и реет гордо флаг
Никто нам не поможет, но всё в наших руках.
Никто из нас не думал, никто бы не поверил,
Что всё хорошее не вечно и в новое время
Нам сложно быть беспечными, нам ничего не видно
И нам не стыдно перестать быть безобидными
Так подло и внезапно словно выстрел в твою спину
И не вернуться после этого в свою рутину
И да, простить можно многое но посмотри
Мы погибаем не снаружи, чаще изнутри.
И не во Львове на Луганщине родился я.
Но с детства знаю Украина - моя земля.
И когда слышу вокруг, мол Москва - нам братья,
Я твёрдо знаю, братья в Киеве и в Закарпатье.

Ми не Росія. Ми самостійні!
Ми українці! Сильні, єдині!
Якщо не второпав, повторюю ще!
Від Луганська до Львова
Україна понад усе! 
(х2)

Я бачив дивний сон, стіною захищали козаки
Своїх жінок, дітей. Прокинувся все навпаки!
Втрачаючи останню честь, озброєні чоловіки
Ховались за спідницями, вних попереду жінки.
Я бачив дивний сон, де сплять спокійно нащі матері
Все тихо, мирно і домовилися бунтарі.
Але нажаль все це було лише в моєму сні,
Ми засинали в темряві, а прокидались у вогні.
А наша Україна наче "мыльный русский сериал",
Що не відомо, чи скінчиться. 
Хто його спродюсував?
Коли вже серія остання?
"Еще чуть-чуть!" Чекайте коли головних "героїв" перебьють!