Ой, гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
Мене мати родила, щоб дiвчiнаю була.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.

Як на рiчку гусей гнала, спотикнулась та й упала.
За те мене мати била, що я хлопцiв не любила.
А я хлопцiв не любила, тiльки Петра та Данила,
Тiльки Гриця, та Iвана, кучерявого Романа.

Ой, гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
Мене мати родила, щоб дiвчiнаю була.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.

Ой, мати моя, а я донька твоя,
Тодi було мене вчити, як маленька була.
А тепер я велика, менi треба чоловiка,
Нi старого, нi малого, середнього молодого.

Ой, гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
Мене мати родила, щоб дiвчiнаю була.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.

Коли я вам наскучила, так оддайте закучера,
Коли ж я вам допекла, так оддайте за Петра.
Щоб горiлки не пив, табаку не нюхав,
Чужих жiнок не любив одну мене слухав.

Ой, гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
Мене мати родила, щоб дiвчiнаю була.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.

Ой, чого ж не сказать, та й чого ж не топнуть.
Неужелi пiдо мною половицi лопнуть.
I гулять буду, та й спiвать буду,
З молодим козаком танцювать буду.

Ой, гай, гай, гай, гай, гаю зелененький.
За то тебе полюбила, що ти молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
Мене мати родила, щоб дiвчiнаю була.
А дiвчiна горлиця до козака горниця,
А козак, як орел, де побачив – там i вмер.